Кухар А.К. вчитель початкових класів Гаївської ЗОШ-сад - Сценарій родинного свята
MENU
Сценарій родинного свята
«Повага шанування старших 
поколінь – закон нашого життя»
В.О. Сухомлинський
(Це великий плакат – девіз, епіграф)
Роль ведучих виконують шестикласники.
Пісня «Усмішка»

1-й учень
Добрий день, наші мами, 
Добрий день татусі, 
Добрий день, любі дідусі і бабусі,
І звичайно, гості всі.

2-й учень 
Добрий день, люди добрі,
Що сидять в нашій господі,
Раді з святом вас-вітати, 
Щастя і добра бажати.

3-й учень 
Ми концерт підготували,
В нього ми всю душу вклали,
Як сподобається вам, 
То плещіть завзято нам.

4-й учень
Красиво і світло у нашій світлиці,
Вазони на вікнах стоять вогняні, 
Сьогодні у школі — родинне свято, 
І хочеться всіх привітати мені.

5-й учень
Шануймо батька, шануймо матір —
І нам воздасться теж добром.
Хай буде шана в кожній хаті
І дух сімейний за столом!

6-й учень
Шануймо батька, шануймо матір,—
Нам каже Біблія свята,
І щастям будем ми багаті
На всі часи, на всі літа.
Учитель
Слова ці треба повторити,
Бо в них основа доброти. 
Коли б не батько і не мати,
Чи був би на цім світі ти?
Слова ці треба змалку вчити
В них світить істина стара:
Коли в добрі батьки і діти,
Тоді всім вистачить добра.

— Шанування батьків своїх - один із найсвятіших обов'язків людини і неоплатних боргів дітей. Найдорожчі у світі люди - рідні батьки. Вони завжди простять, зрозуміють, вислухають. Поки живі батьки, ми всі щас-ливі, поки живі батьки — кожен із нас залишається дитиною і в 20, і в 30, і в 40 років. Спочатку батьківські очі дивляться на нас з любов'ю, потім - з гордістю, а далі - з надією. Зростають діти - старіють батьки, це - не-минуче, це - невблаганність часу.
Мудрість говорить: «Якщо твої пла¬ни розраховані на рік - сій жито, якщо твої плани розраховані на десятиліття - сади дерево, а якщо твої плани розраховані на віки - вихо¬вуй дітей». Три нещастя є у людини: старість, смерть і неслухняні діти. Старість - неминуча, смерть - не-вблаганна, неслухняні діти - сором для батьків. Я переконана, що серед нас немає недобрих дітей. Тут зібралися дружні родини.

Ваші батьки - це мама і тато, це батьки ваших батьків - дідусь і бабуся. Ви бачите родовідне дерево. Коріння цього дерева буйне та розкішне. Але дерево нашого роду не буде квітувати і зеленіти, якщо ми підрубаємо його корені, якщо втратимо пам'ять роду.
Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять - це наш обов'язок не лише перед минулим, але й перед майбутніми поколіннями. Доки існує життя на землі, доти роду людськом нема переводу.
Виходять хлопчик і дві дівчинки з і сіллю на вишитому рушнику.

Хлопчик
Вклоняємось всім вам доземно,
Як батьківській хаті з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка чемно . 
Кладе на вкраїнський рушник.

1-а дівчинка
Бо ж нашому роду — нема переводу,
Хай пісня єднає коріння святі,
Дай, Боже, нам віру і братню згоду,
На довгії роки, на вічні віки.

2-а дівчина 
Родина, рід — які слова святі!
Вони потрібні кожному в житті.
Тож народилось веселкове свято –
Прийшли сьогодні з дітьми мама й тато.
Цей хліб насущний ви прийміть від нас
Щоб був достаток в домі повсякчас,
І злагода, і щастя, і тепло.
Щоб всій родині радісно було!
(Підносять хліб найстарішому представникові роду.)

7-й учень
У нас сьогодні в школі свято,
Гостей зібралося багато
А ну ж, на них ви подивіться —
І привітаймо їх у нас,
Що завітали в добрий час.

8-й учень
Від щирого серця,
Від рідної Топилищанської землі
Дозвольте вам, люди,
У пояс вклониться.

9-й учень 
Урочиста зустріч у нас — 
В пам'яті буде завжди,
Тож розпочнемо піснею свято
Для тих, хто прийшов сюди.
Звучить пісня «Зеленеє жито».

1-й ведучий 
Мати, наша мати, як голубка сива,
Любові крильцями всіх нас прикривала.
Мати, наша мати, як сонечко ясне,
Цілий день нам світить і в нічку не гасне.
Мати, наша мати, як ангел із неба, -
Вдень і вночі знає, що дітям треба.

2-й ведучий. Мама... Перше милозвучне слово, з якого дитина починає мудру науку словотворення. Мамина ласка — це чарівні ліки від будь-якого болю. Мамина пісня — це те найдорожче, що відкладається в душі дитини ще з колиски. її завжди називали святою.

1-й ведучий. Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості.
Мама... Тільки вона нічого не пошкодує для своєї дитини. Це вона у хвилину небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити дитину. Материнська любов не знає кордонів, страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею.
Мати тяжко страждає, якщо її дітей спіткало лихо, і розцвітає, стає молодшою, веселішою, коли бачить, що її діти виросли порядними людьми.

2-й ведучий
Цінуймо наших матерів пречистих! 
Зневажати їх — гірше нема вини!
На дереві їх життя жовтіє листя,—
Не вічно в світі житимуть вони.

1-й учень      
Спасибі вам, рідні мами,
Що ви тут сьогодні із нами. 
До вас наше перше слово —
Матусі, рідненькі, будьте здорові!

2-й учень
Щоб не сивіло в вас волосся,
Щоб не морщилось чоло,
Щоб вам, кохані рідні мами,
У всьому і завжди везло.
Звучить пісня «Мамина коса».

3-й учень 
Щоб вас кохали наші тата
І дарували квіти вам.
Немає ж бо у всьому світі 
Жінок, чарівніших за мам.

4-й учень
Просте, звичайне слово мати,— 
А скільки ніжності й тепла! 
Якщо всі ласки їх зібрати, 
Не буде міри їм й числа!

5-й учень
Пам'ятаймо, любі діти, 
Пам'ятаймо завжди з вами,
Що для нас в. усьому світі. 
Найдорожчі — наші мами!
Звучить пісня «Ластівко, мамо».

1-й вєдучий
Батьку любий, тату милий,
Нинішньої днини
Ти прийшов до нас на свято .
Нашої родини.
Ми тобі складаєм нині
Щире побажання,
Щоб прожив ти многії літа,
Не зазнав страждання,
Щоб ти вивів нас у люди
Та втішався нами,
Щоб гордитись міг своїми
Доньками й синами.

2-й ведучий
Безслідно в житті не проходить нічого,
І те, що посієш,— до часу зійде.
Якщо ти забувся до батька дорогу,
То син твій до тебе її не знайде.
Батько... Тато...
Суворий. Вимогливий. А любов до дітей — стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину потрібно любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою є батьківська любов.

1-й ведучий. Батько має обов'язок піклуватися про родину, годувати її та захищати. Татко може і насваритись, якщо це потрібно. Кожне зауваження сприймається як належне, тому що його робить глава сім'ї. І робить, найчастіше, справедливо.
Споконвіку діти до батька зверталися на ВИ. А називали його ніжно і любляче: тато, татко, татечко, татонько, татусенько, татуньо, татусю..

2-й ведучий. Роль батька в сім'ї неоціненна. Отож, учися шанувати свого тата. Його слова, його приклад мають бути святим законом у будь-якій родині.
Ніхто немає права засуджувати своїх батьків. Кожен повинен зрозуміти просту істину — батьки дали нам життя. І кожен у хвилини непорозумін¬ня чи образи повинен повторювати ці слова: «Своєю появою на світ я завдячую тобі».

1-й учень
Як мені вас не любити,
Батьку рідний, нене?
Та ж ви мене згодували
Щирими руками..
Ой ніде то в світі,,
Краще немає,        
Як в батька і мами.

2-й учень
Батько розуму навчає,
Мати приголубить,    
Ніхто мене так на світі, 
Як вони, не любить.
Дай же, Боже, щоб я виріс,     
В школі гарно вчився, 
Щоб я батькові і неньці
Добре відплатився.     
Виконується пісня «Сину, сину, ангел мій»

3-й учень           
Рідні тати, любіть нас, рідненькі,      
Бо ми діти дорогенькі,     
Хочем бути на вас схожими        
І, як ви, такі ж хорошими!
Хай же наше добре слово
Розквітає веселково!   

4-й учень
Ми любим вас, кохані тата,     
Ми вам бажаєм здоров'ячка багато. 
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,  
І щоб в житті ніколи не хворіли.  
     
5-й учень     
Наші друзі, рідні тата, 
Ми вітаємо вас на святі. 
Ми вас любим щиро-щиро,     
Вам бажаєм щастя й миру)
Звучить пісня «Доня моя донечка».

1-й ведучий
Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію  
Снігом вибілені коси.

2-й ведучи й. Тільки вслухайся:  бабуся, бабусенька, бабуня-солодуня!
Яке ніжне, красиве, лагідне і пестливе слово! А ми — її внучатка, дівчатко чи хлоп'ятко. Бабуся — невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть все, навіть останньою краплиночкою води поділиться. А дбає бабуся про тебе тому, що ти — її дитиночка-кровиночка. А чого тільки нас не навчають бабусі: прясти та ткати, шити і вишивати, садити і вирощувати квіти, готувати їжу та білити хату, працювати на городі і в полі. Бабусі передали нам, як скарб, численні народні звичаї 
і поради, успадковані від попередніх поколінь. Тисячі речей у житті забудете, а тих хвилин, коли люба бабуся оповідала байки, казки, не забудете до смерті.     
   
1-й ведучий
Бабцю люба, бабцю дорогенька,      
Чи колись була ти, як ось я, маленька?     
Чи колись була ти, бабцю, молодою,        
Із рум'яним личком, з русою косою?        
Чи була у тебе до колін спідничка?     
Чи тобі казав хтось: «Ти моя синичка»?  

2-й ведучий              
А колись, бабусю, лялькою ти гралась?  
Ти її жаліла, як вона ламалась?
А чому, бабусю, треба всім старіти? 
А хіба не має на оте все ліку?
А хіба не можна жити літ без ліку?

1-й учень 
Люба, добра бабцю,
Ми, твої внучата,
Звертаємось до тебе, 
Щоб щастя побажати.

4-й учень
Хай тебе в своїй опіці
Бог не опускає,
Хай тобі тривке здоров'я
Й силу посилає.

3-й учень 
А до того, наша бабцю, 
Хай ще на додаток,
Гордість дасть тобі й утіху,
За нас, за внучаток.

4-й учень 
Моя бабуся люба, гарна й мила, 
Вона найкраща від усіх людей, 
І хоч вона вже трохи посивіла, 
Але так щиро любить нас — дітей.

5-й учень 
Люба бабусенько, сонечко ясне! 
Хай твоя доля буде прекрасна!
Хай дні пролітають, біжать хай літа,
А ти будь, бабусю, завжди молода!
Звучить пісня про бабусю.

1-й ведучий 
Мій вусатий дід
Знав, як Божий день,
Свій прадавній рід
Та співав пісень. 
По краплинці пив я 
Дідові слова, 
То — святі скарби, 
То — вода жива.

2-й ведучий.
-Дідусь.це справжня енциклопедія. Незабутні його розповіді, цікавинки надовго закарбовуються в пам'яті, тому що виховують любов до природи, її тваринного і рослинного світів, вчать нас мудрості та краси, благородства і мужності.
Дідусь... Ця людина в нашому житті завжди викликає повагу. Досвід, отриманий у спадок від нього, залишається золотим набутком на все життя. Про життєву мудрість наших дідусів складено чимало легенд, давніх історій. Ось послухайте одну із них.
Був колись такий закон — знищувати старих людей, які вже не могли виконувати роботу. Старший син виводив батька чи мати у глухий ліс і залишав там. А один чоловік пішов проти закону: пожалів свого батька, заховав його у глибокій землянці в пущі.
Рік живе старий, два. Ніхто про те не знає. І впав на їхню землю неврожай лютий, а за ним — холодна, затяжна зима. Все поїли люди, навіть насіння. Розмерзлася земля, а сіяти нічого. Прийшов тоді син до батька й каже: «Будемо гинути, тату, усі разом»,— і заплакав. «Не плач, сину,— є порятунок. Розбери стріху на хаті, розтруси її по всьому полю, і зійде зерно, що в колосках невимолочених лишилось». Зробив син так, як велів батько. І зійшло жито — густе, могутнє, і був урожай невидимий.
Прийшли до того чоловіка люди і запитали, хто навчив його так чинити. І чоловік зізнався, що порушив закон, не вигнав батька. Зажадали люди побачити того діда.
Він вийшов до них,— сивий, згорблений, зіперся на костур і каже: «Я смерті не боюся, бо давно готовий до неї. Убийте мене, а сина пожалійте, як він мене пожалів».
Заспокоїли діда і прийняли новий закон роду: «Берегти й шанувати старих людей за роки, за мудрість, слухати їхню раду й чинити, як вони скажуть. І доглядати їх до самої смерті». А хто не виконає цього закону — буде проклятий на віки вічні.

1-й учень
Дідусю мій рідненький,
Я так тебе люблю!
Вродливий ти своєю добротою
І серцем, що для нас живе. 
Дай Бог тобі здоров'я і спокою, 
Сто літ живи і знай: 
Ми любимо тебе.

2-й учень
Я вітаю свого діда,
І таке йому скажу:
— Із тобою я дружу!
Ти хороший, ти ласкавий,
Ти привітний,, гарний, славний,
Будь здоровим, не хворій,
Дідусеньку, рідний мій!

3-й учень 
Зовсім не старенький
Любий мій дідусь. 
Ми з ним — добрі друзі, 
І я цим горджусь.

4-й учень 
Хай в житті вам радість буде,
Процвітайте, як той цвіт.
Дай же, Боже, любим дідусям
Многих, добрих, щасних літ!
Звучить пісня «Родина».

1-й ведучий
На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,  
Оселя наша і сім'я.

2-й ведучий 
Доки батько живий, 
Доки мама жива, 
Поспішайте сказати 
Найніжніші слова: 
«Мамо рідна, живи! 
Рідний тату, живи!
Найдорожчі у світі — 
Це ви!
Тільки ви!»

1-й ведучий 
В серці не гоїться рана, 
Душу біда напекла — 
Рідна, кохана людина
З дому навіки пішла.

2-й в е д у ч и й. Не вічні наші рідні. Настає час, коли ми прощаємося з ними... «На все Божа воля»,— ка¬жуть у народі. Але як часто не вистачає нам їхньої мудрої поради, ніжної теплої руки.
Не забувайте їх! Помоліться над могилами ваших предків. Ідіть, щоб навчитися берегти в серці славу і мудрість предків. Могила дорогої для вас померлої людини — дзеркало вашої душі. Забута могила — це наша бездуховність.

1-й учень
В серці не гоїться рана, 
Душу біда напекла — 
Бабцю, чого ж ти так рано 
З дому навіки пішла?

2-й учень
З міста приїду в неділю
Гляну— дідуся нема. 
Двір наш — неначе спустілий, 
Хата — неначе німа.

3-й учень
Йдем у село, де тополі,
В ноги вклонитись, дідусю, тобі.
Спогад за спогадом лине — 
Ми біля вас у журбі.
Учитель. Можливо, ми всіх і не згадали. Але ми завжди повин¬ні пам'ятати, що вони поруч із нами. Не забувайте тих місць, де поховані
рідні. Ми з вами не вічні. Давайте вшануємо хвилиною мовчання тих,
кого немає поруч із нами.
Хвилина мовчання.)

1-й ведучий. В Україні зали¬шається традицією сімейна мораль, коли з великою пошаною ставляться до старших, поважають їх, допо¬магають їм і постійну турбуються про них. Все, що залишилось на згадку від старших поколінь — їхня мудрість, поради, хатні речі, які вони зробили чи придбали,— оберігають кожного з нас і звуться оберегами.
Батькова хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишивка, батько¬ва криниця — все це наша родовідна пам'ять, символи України, наші обереги.

2-й ведучий. Одна з головних заповідей Біблії говорить: «Шануй свого батька і матір». Ніжна і ласка¬ва мама завжди приголубить, а сильні руки батька підтримають вас. Але і ми повинні берегти своїх батьків, допо¬магати їм, не засмучувати, бути слух¬няними. Ви також повинні з любов'ю і повагою ставитися до своїх бабусь і дідусів. Ваші батьки, бабуся і дідусь бажають тільки хорошого. Ви — їхня опора і надія в майбутньому.

1-й ведучий 
Батьківський дім, батьківська хата,
Добром і щедрістю багата
На материнську ніжну ласку,
Бабусину чарівну казку.
Рідна хата, рідна домівка — найкраща, найтепліша. Як би важко чи сумно не було, прийдеш додому — й одразу стає затишно. Правду люди кажуть: «У гостях добре, а вдома найкраще».
Ніколи не забувай місця, де ти народився, виріс, де вчився ходити, говорити, любити людей.

Учитель
Нехай всі родини, як пишний вінок,
Щастям барвистим будуть багаті.
Бабусю шануймо і дідуся, 
Матусю любімо і тата, 
Нехай родина дружна уся
Буде на радість завжди багата!
Хай тішаться внуками бабуся і дід,
Хай тато і мама радіють дитині
Хай буде, як дуб, могутній наш рід!
Хай злагода й мир запанують в родині!
Звучить пісня «Многая літа».